Харківський НДЕКЦ
МВС України
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12

Історія служби

Історичний нарис про Експертну службу Харківської області
"Критеріем істини - є досвід"

Літопис керівників експертно-криміналістичних (науково-технічних) підрозділів Харківської міліції


      Одним із піонерів вітчизняної криміналістики, першим начальником науково-технічного відділу Головного управління міліції і розшуку (1923 – 1924 р.р.), протягом багатьох років науковим співробітником Харківського НДІ судових експертиз був Єлисєєв Олександр Якимович.
Єлисєєв Олександр Якимович народився 10 серпня 1887 року в м. Калінін Тверської губернії.
У 1907 – 1909 рр. навчався на Вищих курсах в Петербурзі.
У 1910 р. пішов на службу в Плоцьке губернське правління, а потів в окружний суд.
Із травня 1915 р. – Тверський окружний суд.
У 1918 – 1920 рр. – Тверський губернський комісаріат юстиції. У серпні 1920 р. був мобілізований у лави Червоної армії і направлений в м. Калуга, а потім у Харків. У 1921 р. направлений на роботу в Харківський губернський відділ професійного союзу Радторгслужбовців. У 1923 р. – працював у Головному управлінні міліції і розшуку начальником науково-технічного відділу. У міліції займався розробкою питань боротьби зі злочинністю і застосуванням наукових прийомів і методів під час розслідування злочинів. У 1924 р. – працює в Харківському кабінеті науково-судових експертиз У 1925 р. – вийшов друком посібник для реєстраційно-дактилоскопічного бюро.У 1925 р. – призначений завідувачем секції ідентифікації Харківського інституту науково-судової експертизи. У 1929 р. – працював у 3-ій Новочеркаській школі старшого начскладу адміністративно-міліцейських працівників. Із 1934 р. – завідувач відділом ідентифікації Харківського інституту науково-судової експертизи. Із травня 1941 р. – призначений замісником директора інституту і завідувачем відділу ідентифікації. У 1942 – 1944 працював прокурором слідчого відділу прокуратури Пензенської області (Росія). Після звільнення України від німецько-фашистської окупації до виходу на пенсію – завідувач відділу ідентифікації, старший науковий співробітник Харківського НДІСЕ. Також працює старшим викладачем у Харківському юридичному інституті та Харківській юридичній школі.
Помер 7 грудня 1968
О.Я. Єлисєєв займався дослідженням проблем криміналістики і судової експертизи, зокрема судової почеркознавчої експертизи.
Серед основних праць науковця виділимо: «Посібник для реєстраційно-дактилоскопічного бюро міліції і кримінального розшуку УСРР» (1942 р.); «Злочин і експертиза почерку» (1928 р.); «Огляд місць злочинів» (1936 р.); «Пил і бруд як докази» (1937 р.); «Про судово-графічну експертизу»(1939 р.); «Дрібні частки як речові докази» (1940 р.); «Криміналістична експертиза підписів» (1948 р.); «Підпис як почерковий нарис» (1958 р.), «До історії виникнення радянської криміналістики на Україні» (1967 р.)
Науково-практична діяльність О.Я. Єлисєєва припадає в період становлення судово-медичної й криміналістичної експертизи в Харкові. Працює з визначним науковцем Миколою Сергійовичем Бокаріусом, який очолював заснований ним у 1913 році Інститут судової медицини.
Український криміналіст О.Я. Єлисєєв, що працював у ті роки начальником Науково-технічного відділу карного розшуку УРСР, став автором «Довідкового підручного альбому для працівників карного розшуку і міліції при складанні словесного портрета». (Харків, 1924). Він стверджував, що складений правильно способом «словесного портрета» опис особи цілком може замінити фотографічну картку. З подібним ствердженням сьогодні, звичайно, можна сперечатися, але не можна забувати, що реєстрація злочинців за допомогою фотографії в 1924 році була можлива не завжди. У тих умовах «словесний портрет» мав дуже велике практичне значення.
Документи і матеріали, які стали відомі зараз із закритих у радянський час архівів, дають можливість по-новому подивитися на історію криміналістики Харківщини періоду Української Народної Республіки.
На превеликий жаль, хронологічному викладу історії експертних закладів того періоду заважає те, що багато документів було втрачено під час Великої Вітчизняної війни.

Із 1962 року начальником науково-технічного відділення, а потім відділу криміналістичних досліджень Управління охорони громадського порядку (УОГП) Харківського облвиконкому стає Литвиненко Борис Пантелійович.
Литвиненко Борис Пантелійович народився 1922 року, українець, місце народження – м. Гадяч Полтавської області, член КПРС із 1945 року.
Освіта – вища (Вища школа міліції МВС УРСР). Звання – підполковник міліції, присвоєно у 1963 році.
У 1962 р. – начальник науково-технічного відділу (НТВ) УОГП Харківського облвиконкому.
Із 01.02.1965 р. – начальник відділу криміналістичних досліджень УОГП Харківського облвиконкому.
Згідно з Положенням про проходження служби начальницьким складом звільнений із кадрів МОГП УРСР у запас.
Вислуга років на 15.09.1968 р.: календарних років – 26 років, 3 місяці, 18 днів; пільги – 33 роки, 7 місяців, 24 дні.
Відмінник міліції з 1955 року.
19 жовтня 1968 року звільнений через хворобу.
Як свідчать архівні матеріали, у 1964 році відділенням криміналістичних досліджень під керівництвом Литвиненко Б.П. було виконано 648 експертиз, розкрито 715 злочинів з використанням науково-технічних засобів, розкрито 94 злочини з використанням хімічних «пасток».
 
Із 20.10.1968 начальником відділу криміналістичних досліджень Управління охорони громадського порядку (УОГП) Харківського облвиконкому, а потім науково-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому  стає Жуков Олександр Антонович.
     Жуков Олександр Антонович народився 1919 року. Освіта – вища, юридична, звання підполковник міліції.
У 1950 р. – старший експерт науково-технічного відділення УВС Харківського облвиконкому.
У 1955 р. – виконуючий обов’язки начальника науково-технічного відділення міліції УВС.
Із липня 1955 р. – начальник науково-технічного відділення УВС.
Із 01.02.1959 р. – старший експерт науково-технічного відділення УВС.
Із 01.02.1965 р. – старший експерт відділу криміналістичних досліджень УОГП.
Із 20.10.1968 р. – начальник науково-технічного відділу УОГП Харківського облвиконкому.
Із 01.01.1969 р. – начальник науково-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Із 01.07.1970 р. – начальник оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Звільнений за вислугою строків служби з 01.04.1972.
Вислуга на 20.03.1972 р. складає календарних років – 32 роки, 7 місяців, 17 днів.

Із 06.03.1972 начальником оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому стає Грищенко Володимир Петрович.
Грищенко Володимир Петрович народився 1930 року, українець, місце народження: м. Кіровоград УРСР. Освіта вища.
Підполковник міліції – наказ МОГП СРСР № 230 від 18.04.1967 року.
Із 01.08.1971 р. – тимчасовий викладач міжобласної школи підготовки молодшого та середнього начальницького складу УВС Харківського облвиконкому. Прибув для проходження служби з УВС Полтавського облвиконкому.
Із 06.03.1972 р. – начальник оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому (Наказ УВС Х/о  № 50 від 02.11.1972 року).
Із 26.07.1974 р. – заступник начальника відділу Ленінського райвиконкому м. Харкова.
Із 21.05.1975 р. – заступник начальника відділення кримінального розшуку Комінтернівського райвиконкому м. Харкова.
Із 21.07.1975 р. – відрядження для подальшого продовження служби у розпорядження «Главспецлеса МВС СРСР» (Наказ УВС Х/о № 146 від 22.07.1975 року).



Із 01.10.1974 р. начальником оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому стає Хіміч Олег Георгійович.
Хіміч Олег Георгійович
народився 1938 року, українець, місце народження: м. Волноваха Донецької області. Освіта вища – Харківський інститут інженерів залізничного транспорту (ХІІТ).
Полковник міліції – наказ МВС України № 650 від 31.10.1995 року.
Із 01.10.1974 р. – начальник оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому. Прийнятий за рекомендацією колективу обчислювального центру ордена Леніна південної залізниці (Наказ УВС Х/о № 238 від 01.10.1974 року).
Із 01.02.1982 р. – виконуючий обов’язки начальника відділу зв’язку УВС Харківського облвиконком.
Із 15.07.1982 р. – начальник відділу зв’язку УВС Харківського облвиконкому.
 Із 01.09.1992 р. – начальник відділу зв’язку управління тилового і матеріально-технічного забезпечення УВС Харківської області.
Із 01.07.1994 р. – заступник начальника управлінні тилового та матеріально-технічного забезпечення, він же начальник відділу зв’язку того ж управління УВС Х/о.
Із 01.08.1995 р. – начальник відділу оперативного зв’язку УМВСУ в Харківській області.
03.12.1996 р. – полковник міліції Хіміч Олег Георгієвич звільнений у відставку за ст. 65а (за віком) з посади начальника відділу оперативного зв’язку УМВС України в Харківській області.

Із квітня 1982 року начальником експертно-криміналістичного відділу УВС Харківського облвиконкому стає Филипчик Григорій Петрович.
Филипчик Григорій Петрович
народився 5 січня 1937 року в Жомойдт Клецького району Мінської області.
Із 1954 до 1956 р. – навчається у технічному училищі № 6 м. Барановичі Брестської області.
Із 1956 до 1959 р. – служба в лавах Радянської армії.
Із 1959 до 1964 р. – навчається в Харківському державному фармацевтичному інституті.
Із 1964 до 1965 р. – експерт науково-технічного відділу УОГП Харківського облвиконкому.
Із 1965 до 1968 р. – експерт відділу криміналістичних досліджень УОГП Харківського облвиконкому.
Із 1968 до 1969 р. – експерт науково-технічного відділу УОГП Харківського облвиконкому.
Із 1969 до 1970 р. – експерт науково-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Із 1970 до 1974 р. – експерт оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Із 1974 до 1979 р. – старший експерт оперативно-технічного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Із 1979 до 1982 р. – молодший науковий співробітник Харківського відділення центральної науково-дослідної лабораторії МВС СРСР із економіко-правових проблем охорони соціалістичної власності.
Із 26 квітня 1982 до 1 червня 1988 р. – начальник експертно-криміналістичного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Має такі нагороди: «За безупречную службу» І, ІІ, ІІІ степеней (1983, 1976, 1971 рр.); «50 лет Советской милиции» (1967 р.); «Ветеран труда» (1985 р.).
Пройшов шлях від лейтенанта  до підполковника міліції.
Із вересня 1988 р. до грудня 1988 р. – завідуючий сектором судово-товарознавчої та будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса.
Працюючи експертом-хіміком у відділі кримдосліджень УОГП Харківського облвиконкому, Г.П. Филипчик розробив методику досліджень порошків «Родамін», використовуючи для хімічних «пасток», за допомогою яких у 1964 році розкрито понад 70 злочинів.
Великих успіхів досяг при виконанні фізичних і хімічних експертиз, при виконанні досліджень харчових продуктів.
    У ті роки разом із Григорієм Петровичем працював Валентин Михайлович Донцов, який був начальником міського відділу.
Це була справжня команда ентузіастів, знавців своєї справи.
Працюючи вже на посаді начальника експертно-криміналістичного відділу УВС Харківського облвиконкому, Григорій Петрович цілеспрямовано здійснює роботу щодо втілення в діяльність органів внутрішніх справ науково-технічних засобів і методів, а також підвищення результатів експертних досліджень.
У результаті проведеної роботи збільшилися показники експертно-криміналістичного відділу та кількість виконаних експертиз.

Із червня 1988 року начальником експертно-криміналістичного відділу УВС Харківської області стає Цимбал Михайло Леонідович.

Цимбал Михайло Леонідович народився 1 серпня 1940 року в селі Пилипонівка Бершадського району Вінницької області.
Із 1956 до 1960 р. – навчається в Тульчинському ветеринарному технікумі.
У 1960 р. був артистом хорової капели Тернопільської обласної філармонії.
Із 1960 до 1963 р. – служив у лавах Радянської армії.
Із 1963 до 1965 р. – навчається в Саратовському ветеринарному  інституті.
Із 1965 до 1968 р. – навчається в Саратовському юридичному інституті.
Із 1968 до 1969 р. – помічник прокурора військової частини м. Красноярськ.
Із 1969 до 1972 р. – старший слідчий військової частини м. Кірово-Чепецьк Кіровоградської області.
Із 1972 до 1975 р. – працює помічником прокурора військової частини м. Харків.
Із 1975 до 1976 р. – слідчий слідчого відділу УВС Харківського облвиконкому.
Із 1984 до 1986 р. – замісник начальника 3-го відділу управління по боротьбі із розкраданням соціалістичної власності УВС Харківського облвиконкому.
Із 1986 до 1988 р. – замісник начальника відділу кадрів УВС Харківського облвиконкому.
Із червня 1988 до січня 1993 р. – начальник експертно-криміналістичного відділу УВС Харківської області.
Пройшов шлях від молодшого лейтенанта  до полковника міліції.
М.Л. Цимбал в органах внутрішніх справ працює із 1975 року, до цього працював на слідчій роботі в органах прокуратури. В ОВС працював на слідчій роботі, займаючись розслідуванням складних справ, пов’язаних із крадіжками соціалістичної власності. За час роботи в УВС Харківського облвиконкому нагороджений нагрудним знаком «Отличник милиции».

За сприяння начальника експертно-криміналістичного відділу УВС Харківської області М.Л. Цимбала в експертно-криміналістичній службі Харківської області було створено лабораторії: фізико-технічних і пожежно-технічних досліджень, а також 15 кущових експертно-криміналістичних лабораторій.

У 1989 – 1990 рр. за участю Михайла Леонідовича було оглянуто 50 місць подій із тяжкими та резонансними злочинами.
Із 1997 року М.Л. Цимбал стає директором Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Усе його подальше наукове, педагогічне життя та практична діяльність пов’язані із цим інститутом, що є свідченням самовідданого служіння криміналістиці.

Із липня 1993 року начальником експертно-криміналістичного відділу УМВС України в Харківській області стає Ільченко Андрій Васильович.
Ільченко Андрій Васильович народився 25 лютого 1960 року в м. Харків.
Із 1977 р. – старший лаборант інституту у        м. Сімферополь Кримської області.
Із 1978 до 1980 р. – служба в Збройних Силах.
Із 1980 до 1984 р. – навчається в Харківському юридичному інституті.
Із 1984 до 1986 р. – експерт експертно-криміналістичного відділу УВС Харківського облвиконкому.
Із 1986 до 1987 р. – інструктор навчального відділу Харківських вищих курсів МВС СРСР.
Із 1987 до 1988 р. – інспектор групи кадрів ХВК МВС СРСР.
Із 1988 до 1989 р. – учитель кафедри криміналістики і спеціальної техніки ХВК МВС СРСР.
Із 1989 до 1991 р. – ад’юнкт криміналістики Київської вищої школи МВС СРСР.
Із 1991 до 1992 р. – працює оперуповноваженим по боротьбі зі злочинністю.
Із 1992 до 1993 р. – заступник начальника експертно-криміналістичного відділу УВС Харківської області.
Із березня 1993 до липня 1993 р. – начальник експертно-криміналістичного відділу УВС Харківської області.
Із липня 1993 р. – начальник експертно-криміналістичного відділу УМВС України в Харківській області.
Пройшов шлях від лейтенанта  до полковника міліції.
Завдяки сумлінням А.В. Ільченка за короткий період було реконструйовано приміщення вибухово-технічної служби при ЕКУ.
За високі показники в оперативно-службовій діяльності неодноразово заохочувався керівництвом Управління та МВС України.

Із лютого 1998 року начальником НДЕКЦ при УМВС України в Харківської області стає Коваленко Артур Вікторович.

Коваленко Артур Вікторович народився 12 березня 1965 року у м. Полтава.
У 1990 році закінчив Харківській державний університет та у 2000 році – Університет внутрішніх справ. Одружений, має двох синів.
Із 02.1998 до 04.2001 р. очолював НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області.
За час проходження служби в органах внутрішніх справ нагородами заохочений не був.
Цей період запам’ятався створенням криміналістичного музею в НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області. До колекції музею увійшли копії найбільш цікавих досліджень, вилучені з місць злочинів об’єкти, зброя і т. ін. На відкриття музею завітав Міністр МВС України Ю.Ф. Кравченко (1999 рік).
Пізніше, у тому ж 1999 році, за ініціативою А.В.  Коваленко, було відкрито музей вибухотехнічної служби НДЕКЦ, до експозиції якого увійшли зразки досліджених та знешкоджених вибухових пристроїв, макети саморобних вибухових пристроїв та технічні засоби, що використовуються для їх пошуку і знешкодження.



Із 2001 року начальником НДЕКЦ при УМВС України в Харківської області стає Луценко Василь Якович.
    Луценко Василь Якович народився 13 квітня 1950 року в м. Люботин  Харківського району Харківської області.
Із 1968 до 1970 р. служив у лавах Радянської армії.
У 1972 р. вступив на заочне відділення Харківського інституту громадського харчування, після закінчення якого отримав спеціальність – економіка торгівлі.
Із 1971 до 1976 р. – міліціонер, помічник чергового відділу внутрішніх справ Ленінського району м. Харкова.
Із 1976 до 1980 р. – інспектор БРСВ відділу внутрішніх справ Фрунзенського району м. Харкова.
Із 1980 до 1983 р. – старший інспектор відділу БРСВ УВС Харківського міськвиконкому.
Із 1983 до 1987 р. – начальник відділення БРСВ відділу внутрішніх справ Фрунзенського району м. Харків.
Із 1987 до 1990 р. – заступник начальника відділу БРСВ УВС Харківського міськвиконкому.
У 1990 р. закінчив Харківський юридичний інститут за спеціальністю – правознавство.
Із 1990 до 1996 р. – начальник відділу ДСБЕЗ ХМУ УМВС України в Харківській області.
Із 1996 р. – заступник начальника УБОЗ УМВС України в Харківській області.
Василь Якович працював на посадах начальницького і керівного складу. Має значний досвід практичної діяльності в оперативних службах.
У вересні 1997 р. був призначений заступником начальника Управління – начальником кримінальної міліції Управління МВС України в Дніпропетровській області.
А з червня 1998 р. – перший заступник начальника Управління – начальник управління по боротьбі з організованою злочинністю цього УМВС.
Із листопада 1998 р. – начальник Управління МВС України в Полтавській області. Завдяки вжитим заходам намітилася тенденція до стабілізації оперативної обстановки в області.
Із 1999 до 2001 р. – начальник управління карного розшуку Управління МВС України в Харківській області.
Пройшов шлях від старшого сержанта міліції  до генерал-майора міліції.
Із 2001 року  – начальник НДЕКЦ при УМВС України в Харківської області.
Із 2004 до 2005 р. – помічник начальника УМВС України в Харківській області.
Має нагороди: медаль «За безупречную службу»  І степени; медаль «За бездоганну службу» ІІІ ступеня; відзнака МВС України «Хрест Слави»; відзнака МВС України «Закон і честь»; відзнака «Знак пошани УМВС України в Харківській області» І ступеня та інші.
За час роботи на посаді начальника НДЕКЦ Василь Якович Луценко здійснив позитивні зрушення у взаємодії експертної служби та слідчих і оперативних підрозділів.
Було уведено в дію сучасну автоматизовану дактилоскопічну систему «ДАКТО-2000».  Василь Якович значну увагу приділяв підвищенню професійного рівня підлеглих. Саме під його керівництвом значно зміцнила матеріально-технічна база, фахівці отримали у своє користування унікальні прилади, було проведено значну роботу з удосконалення структури Центру.

Корисні посилання